Історія розвитку культури
У 1893 році в Олександрівці було відкрите Гнєдінське сільськогосподарське училище (сучасне ВПУ № 75). Гнєдінський учбовий заклад мав славу свого хору. Ентузіаст хорового співу, великий знавець української народної пісні, учитель співу Михайличенко сам збирав і обробляв козацькі, побутові та обрядові пісні. Якось на репетиції учнівського хору був присутній В.І. Немирович-Данченко, а пізніше в Москві говорив про молодих аматорів так: «З великим задоволенням слухав злагоджений спів училищного хору. Свої враження як про концерт, так і про репетицію обов’язково викладу в статті і доповіді тому, що такі концерти мають для учнів дійсно велике виховне значення. Розкривають смак, знайомлять молодь з кращими сторонами мистецтва, а час витрачений на вивчення його, служить найкращою розвагою для вихованців, відволікає їх від "шкідливих пустощів"". При училищі також був драматичний колектив, приблизно в 1913 році. В ньому приймали участь в основному медики та вчителі. Ці колективи, хор і драматичний гурток, виступали як професіонали в Покровському. В період становлення радянської влади у 1917-1921 роках на території двору млина було пристосоване приміщення де працював драматичний колектив під керівництвом Йосипа Давидовича Могилевського. Спочатку будинок культури знаходився на вулиці Леніна, напроти музичної школи. От там, спочатку і був клуб, де вчилися грати на музичних інструментах і працював драмгурток. Учасниками його були Запорожець Іван Михайлович (пізніше Заслужений лікар УРСР), Кузнєцов. Силами комсомолу та молоді в 1921-22 роках розібрали цегляні сараї і було побудовано, а точніше добудовано народний дім (колишній кінотеатр, будівля не збереглася). Поряд з будівлею кінотеатру був будинок з червоної цегли,там знаходилася ветлікарня. Трошки пізніше до цієї будівлі було добудовано фойє і сцену. Добудову робили колгоспники з колгоспу «Побєда». Так і виник новий будинок культури, який проіснував до кінця 80-х років. Зараз його немає. На тому місці тепер знаходиться приміщення райсуду.
Приблизно в 1929 році в Покровському було побудовано літній кінотеатр, який працював аж до війни. В 1933 році було зроблено парашутну вишку (там, де був за старим кінотеатром літній танцювальний майданчик). В районному будинку культури працював драматичний гурток, яким керував Йосип Давидович Могилевський. Драматичний колектив виїжджав з п’єсами «Казка старого млина» в місто Запоріжжя і виступав там у педінституті. Колишні учасники цього драмгуртка В.І. Левченко, Сергій Дуб’яга, Василь Головко у той же час навчалися на робітфаку при педінституті і приготували там сцену і запросили своїх односельчан виступити перед студентами та жителями Запоріжжя. В репертуарі драматичного колективу були «Яблуневий полон», «Приговор», « Любов Ярова», «Загибель ескадри», «Мина Мазайло» та інші п’єси. В колективі було декілька дублюючих складів і конкуренція до виступу була велика. Кіно 20-х років демонструвалося німе, щоб його озвучити при кінотяжці було створено оркестр народних інструментів під керівництвом комсомольця Дрізда. Був у селищі і свій хор, який складався з студентів профшколи та профсільгоспшколи. Керував ним Микола Васильович Ткаченко. Виступав хор на сцені профсільгоспшколи народного дому. Керівник драматичного колективу Й.Д. Могилевський з всією сім’єю був по-звірячому закатований в Гуляйпільському гестапо. Під час Великої Вітчизняної війни кінотеатр, будинок культури та інші заклади були зруйновані і тільки після завершення війни почалася відбудова культури. Але в післявоєнний час був побудований будинок культури, який функціонує і до сих пір.
Минули роки…Але до цих пір будинок культури є центром культурного життя Покровського, де проводять своє дозвілля різні верстви населення. Активними учасниками є працівники районних установ і організацій, молодь та діти.
Спогади про історію культури жителів Покровського району:
Спогади Л.Борульник про культуру
Спогади Леоніда Андрющенка - естрадний оркестр
Спогади Дрогалова Олександра Михайловича